Полесянка 2*

Між донецькими матчами нашої збірної постало питання про місце для ночівлі на 3 доби. У самій столиці Донбасу житло під Євро дуже подорожчало, та й не посміхалася, чесно кажучи, перспектива провести там свою міні-відпустку.
Друзі наполегливо звали до Кирилівки – вони відпочивають там третій рік і дуже задоволені. Вирішили додати до скарбнички вражень відпоч... →инок на Азовському морі. До цього я, перший (і останній) раз була на Азові 1986 року в Бердянську, чоловік – 1990-го в Маріуполі.
Їхали машиною. Дороги погані, з вказівниками напруги. З хорошими заправками - те ж саме.
Сама Кирилівка – велике село. З глобальних розваг - величезний аквапарк, але в спеку, просто неба...не ризикнули - я згоряю миттєво, а на півгодини туди їхати - безглуздо.
База відпочинку «Полісянка» знаходиться на Федотовій косі. Начебто як молодіжна частина курорту.
Будиночки нові, акуратні. Номери різних категорій, У стандарті (туалет та душ – на території) з особи від 70 до 130 грн. /добу; у люксі - від 150 до 250.
Брали люкс. Оскільки були в «низький сезон» (адміністратор сказала, що у них до 20-х чисел червня ще порожньо), то за двох платили 350 грн. /добу.
Номер з кухнею виявився таким досить умовно. Вхід – відразу в передпокій: стіл, табуретки, холодильник, кондиціонер, кухонна стіна з мийкою та двоконфорковою електроплиткою, електрочайник. У стінці є посуд і віник-ганчірка-совок.
Із «кухні» вхід у «спальню». Кімната крихітна, ліжечко теж маленьке, як для двох. Є тумбочка, шафа і телевізор.
Санвузол з душовою кабінкою, умивальником та унітазом. Ні фена, ні мила, ні інших дрібних радощів.
Перед входом у номери – тераски з пластиковим столом та стільцями. Там же - сушарка для речей. Між будиночками достатньо місця, щоб поставити дві машини.
На території (величезний плюс господарям бази) море різноманітних кольорів.
До моря хвилин 5 повільним кроком. Пляж - піщаний.
Вода майже прісна (після Червоного та Середземного морів – дуже незвично), непрозора. Пляж… ну, скажемо так: не найчистіший. Але тут обопільна вина: відпочиваючі запросто клацають насіння прямо на пісок, сюди ж кидають бички та жуйки, а місцева адміністрація про скриньки, схоже, не чула – на тій ділянці пляжу, де ми були, не знайшлося жодної, носили все сміття на смітник. біля бази.
З харчуванням якось не дуже - якщо самим не готувати, то дітей туди, здається, везти точно не варто. У прибережних забігайлівках асортимент основних страв починається з шашлику та картоплі фрі, ними ж і закінчується. Вранці, вдень та ввечері приїжджають приватники на Жигуленках та Ладах, тітоньки з них продають їжу (картопля, рис, відбивні, риба, салати, домашня випічка та ін. ). Тут теж, хто до чого звик - я б дітей звідти не годувала.
Ціни на продукти та їжу – київські.
Взагалі, ви як хочете, але на мене Туреччина буде дешевшою. Принаймні той відпочинок, де не потрібно думати про прибирання, готування та пошук сміттєвого кошика на пляжі.
згорнути